Ідея про природну планету з природною людиною в ролі справедливого царя; планету з найкращим способом життя, де панує гармонія, і світ такий, яким він є. Ця ідея рухала мною і змушувала ставити запитання: у чому проблема? чому, маючи розум, інтелект, свідомість, людина так і не зуміла стати для всього сущого «батьком усіх живих»?
Сучасна людина живе одночасно у двох світах, адже всесвітня мережа започаткувала новий світ, точніше цифрову копію нашого світу. Те, що ми звикли вважати реальністю, знайшло свого цифрового двійника. Кожен об’єкт може бути оцифрований і прорахований.
Діджиталізація – те, чим сьогодні зайнята наша цивілізація, – не просто явище, це певний етап еволюції цієї цивілізації. Усі умови розвитку діджиталізації змушують нас формувати середовище, котре підходить для цього розвитку. Я називаю його діджиталізмом. Ми мусимо повністю зрозуміти діджиталізм, щоби зуміти взаємодіяти, використовувати й отримувати користь і благо з діджиталізації.
Розум, котрий не дарує щастя своєму господареві – це зіпсований розум. Розум схожий на вітрило, чиє завдання – зробити твою життєву подорож приємною справою. Але нерідко цим самим вітрилом ми робимо хвилі – ми створюємо перешкоди для свого власного розуму. Наші емоції – це море і хвилі, а думки – це вітри. І ти сам створюєш своєму розумові умови для праці. Якщо хочеш, щоби він прекрасно працював і давав тобі найкращі результати, будь ласка, стеж за вітром і хвилями. Будь сам вітрилом. Ця метафора – вітрило або розум – є центром ваги. Тут розум є джерелом того Я, від імені котрого ти говориш. Розум – це світ, в якому ми живемо. Зроби його своїм королівством і будь у ньому королем.
